Щороку 26 квітня в Україні та багатьох країнах світу вшановують пам’ять жертв найбільшої техногенної катастрофи в історії людства — аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Ця дата стала символом мужності, болю, втрат, але й надії — на відповідальність, пам’ять і недопущення подібного в майбутньому.
Чорнобиль — не лише про трагедію, а й про героїзм ліквідаторів, які ціною власного життя врятували мільйони інших.
Чорнобильська трагедія спричинила довготривалі екологічні, соціальні та медичні наслідки: сотні тисяч людей отримали дози опромінення; зросла кількість онкологічних захворювань, зокрема раку щитоподібної залози серед дітей; велика частина ґрунтів і водойм залишилася забрудненою на десятки і навіть сотні років; виникли соціальні проблеми переселенців, які втратили домівки, громади й рідні землі.
Чорнобиль досі залишається зоною з обмеженим доступом, хоча частина територій сьогодні використовується для наукових цілей, туризму та відновлюваної енергетики.
26 квітня — це не просто дата. Це дзвінок, який не стихає в пам’яті людства. Ми згадуємо героїв, плачемо за жертвами та відчуваємо відповідальність за майбутнє.
Щороку ця пам’ять змушує нас замислитися: що ми залишимо після себе?